|
Новини: |
|
Статті Історія одного дня, що інколи повторюється  Легко уявити стомлений після роботи день, який плавно сповзає у тягучий, повільний вечір. Очі важко моргають, вбираючи вечірнє місто у «годину пік».
Інколи мені доводиться добиратися додому електричкою, а перед тим ще 25 хвилин у метро. І в результаті більше ніж дві з половиною години в день у мене забирає дорога. Інколи – це майже щодня...
Отже, електричка. Вона заповзає до краю платформи, як синя гусениця. Люди вже заздалегідь знають, де зупиняться двері, тому утворюють там компактні скупчення. Коли приїздить електричка, люди з шумом наповняють собою її нутрощі.
У вагоні горить тьмяне, жовте, як сеча, світло. Воно трохи пом'якшує злобу пасажирів, їх втому і роздратування таким постійним життям в дорозі.
Більшість пасажирів працюють у Києві, а живуть за двадцять, тридцять, сорок і більше кілометрів від міста. Більшість щоранку прокидається о шостій, а то й о п'ятій щоб встигнути на першу електричку, аби не запізнитись на роботу, і повертаються додому вечірньою електричкою, щоб наступного ранку прокинутись з сонцем і встигнути на першу електричку...
Вагон заколисує втомлені постаті і їхні важкі думки. Загалом, це типовий вагон: хтось намагається заснути, хтось розмовляє із сусідом, інші грають в карти, ще інші попивають з пляшок пиво... Відриваючи погляд у вікно, поволі тікаєш всередину себе.
На відрізку від зупинки І. до зупинки Б. ситуація змінюється. В дверях з'являється сивий чоловік, років за шістдесят. Він несе з собою два величезних, але легких прозорих пакети зі щастям.
- Палички, кукурудзяні палички... кукурузные палочки, - повторює він хриплим голосом.
Через кожні декілька кроків він зупиняється.
- Сколько вам? Одну, две? Семдесят пять копеек пачка.
І подає відповідну кількість пакетів щастя.
Цей чоловік досить дивний, він ніби не вписується в цю рутинну картину. А ще, кажуть, він знає фарсі. Якось один мій знайомий інтелектуал гортав в електричці підручник з цієї мови. Чоловік підійшовши до нього, з легкість прочитав текст на фарсі. Мій знайомий був «ошарашений і озадачений» і зав'язав з продавцем кукурудзяних паличок розмову.
Він чимось нагадує чаклуна або мага, бо коли заходить – одразу ж будить сонний гамір вагона: ті, хто дивляться у вікно, повертаються до реальності поїзда, напівсонні бадьоряться, ті, що грають в карти, хоч на хвилинку відривають від них очі. Він чаклун, бо роздає щастя. Не «за даром», а по 75 копійок за пачку. Щастя має ціну.
Коли цей чарівник підходить ближче, я шукаю в кишенях копійки і купую подвійну дозу (одну пачку залишаю на потім). Тільки-но відкриваю кукурудзяні палички, одразу відчуваю знайомий з дитиства запах легкості та безтурботності. Кожного разу коли це стається, я згадую про Хрущова. Ото був чоловік, - заплдінив країну, в якій був гострий дефіцит, масла, свободи і сексу(«у нас в стране секса нет») гектарами кукурудзи – цариці полів. Це ж скільки кукурудзяних паличок тоді було! От зараз знову згадав, і посміхнувся:)
Кудись дівається важкість втомленого тіла. Оглядаю вагон і бачу дитячі посмішки дорослих людей.
Зникає злоба замучених облич. Вагон стає якимось затишнішим, усі гострі кути згладжуються...
Я з вдоволенням думаю, що попереду ще цілий вечір і стільки всього ще можна зробити. А ще намагаюсь зрозуміти чому щастя коштує так дешево...
Додано - 12-03-2008
| маріанна |
ууу... Індія? мама туди вночі не пускає))) |
|
18.03.2008 00:08:29 |
|
...а мені купи пакетик зеленого щастя. :)) Теж там недалеко, біля тебе продають) |
|
18.03.2008 00:06:01 |
| маріанна |
а такі жовті з кролями на пачці? а правда вони просто мегареспектні?
а я обожнюю палички. з кролями,
а те, що ти написав - це теж шматочок щастя.
бо воно - пахне паличками.
йду в кіоск. там за поворотом - цілодобовий. там є.
палички. з кролями.
дякую))) за шматочок щастя. |
|
18.03.2008 00:01:23 |
| beglov |
Да-а-а-а... Андрюша.... Непрості, видать, кукурудзяні палочки)) |
|
14.03.2008 17:20:53 |
|
Чи щастя взагалі може мати ціну: дорого? дешево?
Думаю, що щасття це те що Небесамии задармо подароване нам...лише питання для роздумів чи ми його беремо в кредит, чи хочемо витратити все відразу.
Знаєш.....це так просто, відчуй його в собі і зможеш його подарувати всім близьким....:)
Весняновипромінююча......і щаслива....проте ще не дізналася ціни свого щасття, а може таки правда її не існує....ціни |
|
14.03.2008 17:11:44 |
|
Кукурудзяні палички це спогад з дитинства....одже це шмат щастя, при чому нашого власного яке куштували в дитинстві, і смак якого не полишає й до нині. Варто лише захотіти і щастя появится знову до нас не лише смаком , а й кольором, чи звуком, а якщо дуже сильно захотіти, але дуже, дуже, дуже сильно треба захотіти і ми відчуємо, щастя поряд з нами і в нас самих...можливо не зовсім вдалою вийшла моя писанина, проте велике спасибі за те що пригадав смак мого дитинства ....смак кукурудзяних солодких паличок
Олюня |
|
14.03.2008 16:51:08 |
| OrestGump |
Чути це від тебе наживо, друже, оце щастя!
P.S. Запиши в аудіоформаті і перешли мені поштою. |
|
14.03.2008 13:40:50 |
| beglov |
Аня скзала, шо коли ти напишеш роман, вона писатиме анотацію. |
|
12.03.2008 18:55:36 |
|
"...В дверях з'являється сивий чоловік, років за шістдесят. Він несе з собою два величезних, але легких прозорих пакети зі щастям..."
Хі-хі)
Я вже думав, він несе коноплю))
P.S. Дуже круто. Мене заперло.
Я ніколи не думав, що таку сіру щоденну подорож можна ТАК цікаво описати...
В тебе талант!
gitaralover
|
|
12.03.2008 17:21:19 |
|
хаха
а ще він продає палачькі с сюрпрізам
для мальчікав сініє
для дєвачєк розавиє
коштує десь дорожче - гривень зо дві |
|
12.03.2008 17:12:48 |
| beglov |
Супер! Дуже супер! Щастя воно ж справді - дешеве)) |
|
12.03.2008 00:34:28 | Додати коментар |
|
Блоги |
