Red Snapper: музика, яку легше почути, ніж уявити

Acid-jazz, post jazz, trip-hop, drum-n-jazz, post acid-jazz, fuck-off jazz... Це лише деякі з тих ярликів, які пробували навішати на музику Red Snapper критики. І весь час здавалося, що вже все – розібрали ритмічну структуру, втиснули в певні рамки, знайшли відповідну назву... А музиканти випускаючи черговий альбом знову ставили все з ніг на голову.

Red Snapper належать до тих гуртів, які відзначаються широкою популярністю у вузьких колах. Багато хто, почувши назву, морщить лоба (мовляв, чув щось про них, а от їхню музику – ні), а фанатичні колекціонери знизують плечима – немає! Коли я вперше прочитав про них в якомусь музичному журналі, то зрозумів, що мені це обов’язково має сподобатись. Потім були довгі пошуки, випадкові треки, знайдені на компактах не менш випадкових знайомих, а щось качалося з мережених сервісів. Але насправді воно того варте!
 
Найчастіше, слухаючи музику записану на початку чи навіть в середині 90-их, не можеш стримати такої собі скептичної псмішки. Настільки відчутна різниця в способі запису і подачі музичного матеріалу. У випадку з Red Snapper – все навпаки. Для мене їх записи 95-го стали одкровенням. Дивна суміш з усіх відомих, маловідомих і невідомих музичних стилів; “темні” інструментальні композиції; меланхолійний вокал, який в наступній композиції замінюється речитативом...

...Буду я потрохи припиняти свої ліричні відступи і перейду до історії самої ватаги. Отже, Red Snapper – це басист Алі Френд (Ali Friend), барабанщик Річард Тейр (Richard Thair) та гітарист Девід Айєрс (David Ayers). До створення Red Snapper всі вони займалися музикою. Всі грали в якихось групах і навіть більше! Їхні групи мали непогані шанси на популярність. Скажімо Алі створив гурт The Summerbees, який вражав своїх слухачів і критиків феноменальною здатністю до створення шоу. Команді The Candyland, в якій грав Девід, просто не пощастило – їх дуже цікавий дебютний альбом вийшов за день до нового альбому Nirvana, і через ажіотаж навколо Кобейна, лишився непоміченим. Що ж до Річарда, то створена ним команда Wit Facteur різко виділялась серед своїх музичних однолітків футуристичним стилем гри на музичних інструментах, але... Але так вже сталося, що замість того, щоб штурмувати верхівки хіт-парадів, всі вони скніли, граючи в різних музичних колективах в якості сесійних музикантів.

Як потім виявилось, досить довго майбутні учасники колективу були знайомі попарно: у Девіда з Річардом були спільні знайомі, і той же Девід з Алі познайомились граючи в джаз-гуртах. В кінці-кінців, Річард вирішує діяти за принципом: “Сам себе не видаш, ніхто тебе не видасть”. Так він створює власний лейбл Flaw. Треба сказати, що з музикою в старій добрій Англії ніколи не було проблем – такому різноманіттю стилів, напрямків, а головне, банальній кількості якісної музики можна лише позаздрити. Але Річарду і цього виявилось замало. Тоді він сідає в своєму гаражі і починає шукати нові, незвідані ритмічні структури. Також він запрошує Алі, який був відомий своєю пристрастю до джазових басових рифів, а той, у свою чергу кличе Девіда разом з яким вони експериментують над мелодикою. З’явилося щось схоже на колектив, ранні джем-сесії якого проходили на тонкій межі між музичним експериментом і какофонією. Саме тоді визрівала основа їхнього стилю: яскраві басові лінії, брейкбітова і фанкова побудова ритму плюс джазова експресія подачі.

В 1994 році колектив видає свій перший міні-альбом “Snapper EP”. Це було похмура суміш джазу, покладеного на дабову основу, і потойбічні басові рифи. Звучало воно так, як до того ще не звучало ніщо. Після цього вийшло ще два EP (“Swank” та ”Hot Flush”), які після підписання контракту з Warp Records вийшли вже як повноцінна компіляція “Reeled and Skinned” (1995). Хоча легко сказати – “підписали контракт”. Насправді все виглядало складніше, і рекординг довго придивлявся до музикантів. Далеко не всі “варпівці” були за співробітництво з цією командою. Мовляв, все життя випускали intelligent techno, а тут на тобі – співпрацюємо з “живою” командою! Учасники гурту лише знизували плечима і говорили, що в принципі тотальної різниці між їхньою музикою і techno немає. Записати їх треки за допомогою електронних інструментів – і матимете те саме techno.

Вже ця перша компіляція показала нетиповий підхід Red Snapper до музики. В той час жива музика існувала хіба що лише в студіях, де вона вносилась в секвенсорну апаратуру, а потім (у вигляді семплів) виконувались на концертах. В той час Red Snapper грали виключно “на живо”, і гастролюючи клубами Об’єднаного Королівства, відточують свій саунд. Вони грали живу музику на “живих” інструментах. Більше того, вони домоглися того, що “живі” інструменти почали звучати, як електронні. Це досягалося за допомогою використання досить цікавих прийомів: звук контрабасу ускладнювався пропусканням через аналоговий гітарний синтезатор; для гри на гітарі використовувався електронний смичок, плівкова ехо-машина, гітарний міді-контроллер з семплером та ще багато всяких-різних приладів з не  менш дивними назвами. І ще одне важливе зауваження: учасники гурту вважають, що можна обійтись без вокаліста. Музика може передати настрій і почуття і без допомоги тексту, а в крайньому разі, назва треку підкаже, що ж малося на увазі. Щоправда, вокаліст(и) в складі Red Snapper все-таки з’явились, але про це згодом.

В 1996 році, ватага таки засідає в студії і записує перший повноформатний альбом “Prince Blimey” (це був нік-нейм звукорежисера, який тоді працював з Red Snapper). Їх стиль і раніше було важко визначити, а тепер вони видали дивну суміш з дабу, джазу, хіп-хопу, тріп-хопу, панку, року, ретро і техно. Як їм вдалося поєднати все це? Легше послухати, ніж уявити...

В цьому ж році вони ідуть в турне на підтримку альбому. Вони виступають на розігріві таких відомих виконавців і команд, як Bjork, Massive Attack та Fugees. Це допомогло гуртові засвітитися не лише в старій добрій Англії, а й розширити свою експансію на решту Європи. Проте після кількох виснажливих місяців, вони вирішують повернутися до студійної роботи.

Роблять вони це у своїй власній студії в містечку Spitalfields. Тут в 1997 році вони вирішують зробити поворот до клубного саунду. В кінці року деякі треки з нового альбому було випробувано на живих виступах з самими The Prodigy. На той час з’явилося вже декілька команд, які пішли дорогою, що її проторували хлопаки з Red Snapper, і почали синтезувати живу та електронну музику.

Нарешті, в 1998 році, вони вирішують записати новий матеріал на Milo Studios. Продюсером та звукорежисером альбому стає молодий та перспективний Люк “Spacer” Гордон (Luk Gordon). Після шести тижнів праці з’явилась нова музична бомба, спрямована “на ноги” меломанів, і названа “Making Bones”.

В списку учасників з’явились нові обличчя. Насамперед слід згадати генія від духової секції Байрона Уоллена (Byron Wallen), який раніше працював із Sound Advice. А оскільки альбом було проанонсовано, як насамперед денсовий, то як тут не обійтись без MC? Ним став MC Det, який вже встиг зробити собі ім’я виступаючи в основному з джангл діджеями. А родзинкою альбому стали треки з вокалом Елісон Девід (Alison David), які мені нагадують чи то Portishead, чи то Massive Attack. “Темна” лірика, потужна і водночас емоційна мелодика – проникливо і трішечки сумно.

Цей альбом відкрив Red Snapper для американського слухача. Гурт перебував на вершині своєї популярності – безліч комерційних пропозицій, турне йшли одне за одним. Неймовірно але факт – взимку 2001 Red Snapper побували і в Україні. Сталося це диво (як не як, нам привезли не якихось пенсіонерів, які все ще співають, а молоду і популярну команду) на гроші Lucky Stricke в рамках туру Phat Vibes. Наші любі ЗМІ проігнорували цю подію, в той час як на їх виступи були просто переаншлаги (що вже говорити, якщо нарід пхався аж з Москви і Санкт-Петербурга, щоб потрапити на Red Snapper!). Влітку того ж року гурт завітав і до Росії.

В рамках цих візитів, Red Snapper презентували матеріал зі свого нового альбому “Our Aim Is To Satisfy Red Snapper”, який вийшов в жовтні 2000-го. Цей реліз показав, що гурт володіє невичерпним джерелом ідей. Трошки меланхолії від Карім Кендри (Karim Kendra), трошки танцювального драйву від MC Det, а загалом – просто суперовий реліз.

В жовтні 2002-го з’являється нова компіляція “It’s All Good”. А учасники гурту заявляють про те, що Red Snapper припиняє своє існування. Дороги учасників проекту розійшлися. Алі починає працювати з Бет Ортон (Beth Orton) над проектом Clayhill. Девід присвятив себе написанню саундтреків для телевізійних шоу (найуспішніший – для “Плем’я” телекомпанії ВВС).  А Річ зі своїми колегами (ну і попри те, відомими музикантами), тим часом грав у групі Toob. Під шумок, вони ще видали кілька альбомів на кшталт “unpublished and unreleased” і альбом власних реміксів на треки Red Snapper. Одним словом, можна було б спокійно констатувати смерть гурту, видавати альбом-tribute і перегортати цю сторінку музичної історії, але...

В серпні цього року Red Snapper, несподівано для всіх, відіграли концерт в Лондоні. А потім заявили, що зараз працюють над шостим студійником разом із саксофоністом Томом Челенджером (Tom Challanger). Альбом планують видати десь напередодні Різдва. Обіцяють нову музичну бомбу. А ми й не сумніваємось!

ДИСКОГРАФІЯ

Альбоми:
1996 – “Prince Blimey”
1998 – “Making Bones”
2000 – “Our Aim Is To Satisfy Red Snapper”
2002 – “It’s All Good”
2003 – “Red Snapper”

Сингли:
1995 – “Snapper EP”
1995 – “Swank”
1995 – “Hot Flush”
1996 – “Loopascoopa”
1996 – “Mooking”
1998 – “Bogeymen”
1998 – “Image Of You”
1998 – “Sleepless”
2000 – “Some Kind Of Kink”
2001 – “Dnipro”
2002 – “Heavy Petting”

Компіляції:
1994 – “Reeled And Skinned”
2003 – “Redone”


Kanifol, JeyArt

Додано - 29-09-2007

Додати коментар