Sex sells або Закон всесвітнього тяжіння від Хельмута Ньютона

Хельмут Ньютон відноситься до тих людей про яких немає сенсу багато говорити. Той хоч трохи цікавився історією фотографією (зокрема таких її жанрів, як ню та фешн) мабуть зустрічав його ім'я. Та й звичайний обиватель бачив його фотографії без підписів та копірайтів (як це в нас заведено), які використовувались при офрмленні журнальних та газетних статей.

Як би там не було, але в 1932 році батько подарував Хельмуту першу фотокамеру. Потім виганяючи його зі школи дирекція мотивувала це тим, що: "Його не цікавить нічого, окрім дівок та фотографії". В 1938 році, після початку єврейських погромів, він втікає з Німеччини в Сингапур. Тут він знаходить роботу фотографа у відділі світської хроніки однієї з місцевих газет. Проте за два тижні його звільнили за непрофесіоналізм (!!!).

В 1940-1945 роках він служить в австралійській армії, а після демобілізації відкриває маленьку студію в Мельбурні. Далі, за всіма законами жанру мала б іти ремарка про те, що "слава не забарилася". Але таки забарилась. Популярним фотографом він став лише після того, як переїхав у Франції і почав працювати з Vogue. Редакція журналу дала Ньютону багато свободи. В 60-их і 70-их роках його роботи публікують в Playboy, Elle, Vogue, Marie-Claire, Stern, Nova, Queen, Harper's Bazaar та інших "глянцевих" журналах.

"Мене цікавить влада - байдуже, сексуальна чи політична. В своїй творчості я сміюся з масової культури, яка створила конвейєр, який призначений для регулювання і спрямування бажання. Хоча мені віжко дистанціюватись від подібного стилю мислення: в своїх власних фотофантазіях я знаходжу ознаки маніпулятивності та регулятивності".

"Я справжнє дитя капіталізму. Мої заробітки - це комерція. Я продавав свої роботи "Фольксвагену", "Сен-Лорану", та й певно всій модній індустрії. Мабуть, працювати для цих людей все ж краще, ніж на Гітлера".

В 1999 році у видавництві Taschen вийшла мабуть найдорожча книга в світі "Sumo". Коштує вона 3000$. До неї увійшли 450 фотопортретів та мізансцен, що прославили фотомитця. Вражають також самі розміри книги: 50х70 см, а вага - 30 кг.

"Фотографія не бреше ніколи, моя - завжди". Він не намагався картографувати дійсність, а створював свою нову реальність, яка слугувала для передачі його власних почуттів та ідей. Для цього часом слугували досить таки дивні образи: оголена дівчина з
 костилем і протезом на нозі, актриса, яка годує груддю ляльку, жінка, яка поправляє панчоху на кладовищі тощо. Часом його фотографії з одягненими моделями класифікували як порнографічні і ставали причинами скандалів. Спричиняли це відверті пози моделей.

Згодом зображення сцен звичайного життя з сексуальним підтекстом стало його візитною карткою. А подібний епатаж почав широко використовуватись (і використовується дотепер) чи не всіма "глянцевими" журналами.

Також Ньютон відомий, як дуже "повільний" фотограф. Він ретельно продумував і готував сцену для того, щоб зробити всього один-два кадри. Мода зацікавила його насамперед тому, що для показ одяг потребував довгих приготувань і вибору аксесуарів, місця, моделі з відповідним типажем. Кожна його фотографія виглядає наче застиглий кадр із фільму.

Помер Хельмут Ньютон 23 січня 2004 року.


Kanifol, JeyArt

Додано - 11-12-2007

Додати коментар