СІТІ-КВЕСТ: киян перевірять на знання історії рідного міста!

Столична інтеліґенція вирішила не обмежувати свою активність творчими зустрічами та літературними вечорами. Чи знають кияни історію свого міста? Книгарня «Є» вирішила це перевірити. Святкова акція книгарні «Є» до Днів Києва називається просто - СІТІ-КВЕСТ.

24 травня об 11-00 розпочнеться маршрут квестерів по літературних цікавинках Києва (пов’язаних із зображенням Києва в літературі, із перебуванням різних письменників у цьому місті). Путівниками квестерів будуть відомі письменники: Богдан-Олег Горобчук, Яна Дубинянська, Брати Капранови, Євгенія Кононенко, Олеся Мамчич, Володимир Цибулько.



О 15-30 розпочнеться церемонія нагородження переможців Квесту.

О 16-00 – прес-конференція за участю письменників, яку буде присвячено питанням:

- Київ: текст, бізнес-проект, місто для комфорту?
- Географія як поезія: образ Києва у літературі (українській, світовій).
- Місто в [моєму] тілі: вростання міста в тіло (у свідомість?).
- Людина приріднена до певного міста vs людина як перекотиболе.
- Чи справедливе гасло «Київ для киян!»?

Принагідно запрошуємо відвідати виставку фотографій і цитат, присвячених Києву. Виставка у книгарні «Є» діятиме до 31 травня.

Книгарня знаходиться за адресою: Київ, вул. Лисенка, 3, ст. м. «Золоті Ворота».



Цікаво, з чого з'явилася ідея проведення сіті-квесту, приуроченого до Днів Києва. Ось як це пояснює арт-менеджер книгарні «Є» Анастасія Левкова у своєму зверненні до журналістів:

«Якось у лютому в Книгарню «Є» завітала панянка, яка дуже довго вибирала книжки. Наші консультанти ненав’язливо запитали, чи не потребує вона допомоги, однак вона від неї відмовилась. Її мандри книгарнею тривали години три. Панянка справляла дуже неоднозначне враження. Потім нам із нею вдалося розговоритись (вона сказала, що давно мене знає, щоправда, відмовилась пояснити, звідки). Панянка назвалася вигаданим, очевидно, іменем Отта фон Ф. Вона розповіла, що за тиждень виїжджає у Німеччину і останнє, що має зробити в Києві, – це віддати в  надійні руки «Книгу місячних та любові» (в мої руки вона натомість поклала флешку). Вона, мовляв, не впевнена, чи варто це друкувати, однак сподівається, що я зможу дати раду написаному. Після того я не бачила Отту фон Ф., але з файлу під назвою «Книга місячних та любові» мені вдалося дещо з’ясувати. Не думаю, що зараз варто акцентувати увагу на тому, що я з’ясувала, слід лишень сказати, що наразі тривають переговори про видання цієї книжки в одному з видавництв.

У книжці виразно прочитується «київський текст» (філологічно висловлюючись), і Київ, можна сказати, є одним із героїв повісті, причому погляд на Київ тут вельми неоднозначний і, якщо вже на те пішло, ледь не визивний. Мене й інших працівників Книгарні «Є» зачепили декілька фраз, одну з яких вважаю за свій обов’язок навести тут: 

«Київ – це місто без історії. Бо історія є тоді, коли її знають. Хто знає історію Києва? Поодинокі інтелігенти? Чи знає ця жіночка, яка ось сидить поряд зі мною в тролейбусі, що її мікрорайон (Русанівку) називали «Київською Венецією»? (Ця жіночка все життя прожила у русанівській хрущовці, яку отримали її батьки – вихідці з села – ще в 50-х (тут п. Отта фон Ф. помиляється: Русанівку збудовано не в 50-х, а в 60-роках, тому жіноччиним батькам могли дати квартиру на Русанівці тільки в 60-х. - Анастасія Левкова); раз на рік вона вибирається поза свій Русанівський мікрорайон, поза звичний трикутник «квартира – гастроном – ЖЕК»; рівно через день купує у м’ясному відділі ковбасу, при цьому дуже довго її вибираючи, просячи продавчиню показати різні види, довго розпитуючи, наскільки новопривезена ковбаса жирна, довго її розглядаючи, чим дратує всю чергу поза собою). Чи знає той поважний пан у темному костюмі із золотим годинником і товстими щічками, де жив у Києві його земляк Валер’ян Підмогильний? (Цього пана я щойно завважила в лексусі сталевого кольору; здається, він обмірковував, як провернути одне вигідне дєльце. Цей чоловік приїхав з-під свого Дніпропетровська, коли йому було 25, – на запрошення корєша, що на той час уже став керівником підприємства з виробництва шлакоблоків. За два роки купив собі квартиру на Позняках і, поки виплачує кредит – а виплачуватиме ще років 10, – мусить працювати 25 годин на добу, 8 днів на тиждень – і працює, працює, тут йому не дорікнеш…). Чи знає цей хлопець, який говорить зі своїм дружбаном по телефону через hands-free, де збиралася Центральна Рада в 1917 році і навіщо вона там збиралась (цей хлопець виглядає дуже показово: спортивні штані, спортивна куртка, заправлена у штані, кепка на лисій голові, туфлі на босу ногу, з кишені стирчить кульочок із соняшниковим насінням. Чому, цікаво, гопники постійно розмовляють через hands-free – у них же завжди порожні руки!).

Чи знають вони всі хоча б те, що дружина одного з радянських поетів мала звичку ходити вулицями Києва гола-голісінька, перекинувши рушник через плече, до річки, відповідаючи на здивовані погляди: «A la naturelle»?

Ніхто нічого не знає. Київ – це місто без історії».

Колектив книгарні «Є» дружно обурився таким твердженням і поставив собі за мету при нагоді неодмінно перевірити, чи справді Київ – місто без історії. З цього й постала ідея організувати Квест. Сподіваємося, що Ви цю ідею підтримаєте».



Ганна Вдруг, JeyArt
(фото - www.kiev.cz, www.ukrfoto.net, www.pfku.univ.kiev.ua)

Додано - 15-05-2008

Додати коментар