Хтось співає, а хтось впливає. Сірі кардинали поп-музики
Сірий кардинал — це людина, яка стоїть позаду, та, попри це, має сильний вплив. Саме цю роль грають музикальні продюсери. Вплив Найджела Годріча на альбоми Радіохед або Стіва Альбіні на рок-музику дев'яностих багато людей недооцінює, з іншого боку, навряд хтось зможе закинути їм якусь невдалу пісню, крайніми у будь-якому випадку є музиканти. Ми згадуємо найбільш впливових продюсерів останніх років. В деякій мірі для того, щоб потім оцінити новачаків цієї справи. Навмисно обійшовши Філа Спектора, почнемо з більш нового періоду музикальної історії — початку вісімдесятих і Браяна Іно.
Браян Іно (15 травня 1948 року, U2, Talking Heads, Coldplay, David Bowie)
Перед тим як стати впливовим продюсером, Браян Пітер Джордж Сент-Джон ле Баптіст де ла Салле Іно встиг скуштувати слави в якості музиканта. Ще в семидесятих він відповідав за електронну складову гурту Roxy Music, де займався клавішами і різними звуковими ефектами. Після суперечок з лідером гурту — Браяном Феррі, нашому Браяно довелось піти і зайнятись сольною діяльністю.
Іно завжди вважався новатором у світі музики; від інших артистів і продюсерів відрізнявся пристрастю до техніки: міг власними руками створити якісь нові примочки, які давали зовсім неочікуваний результат. Він не лякався експериментів зі звуком і музикальним процесом у принципі. Йому належить спосіб, коли пісні складались з різних шматків мелодій, розкинутих у випадковому порядку. Цікаво також те, що окрім всього іншого на його рахунку є робота над пластинкою радянського гурту Звуки Му. U2 - With Or Without You korhead
Стів Альбіні (22 липня 1962 року, Nirvana, Mogwai, Pixies, PJ Harvey)
Стів Альбіні з тих типових американських підлітків, які захоплювались панк-роком перш за все через хандру, а не через протест. Навіть бас-гітару він взяв до рук лише тоді, коли поламав ногу і нудьгував. Але сказати. Що він зробив це даремно — не можна. Стів Альбіні разом з Батчем Вігом, про якого ми згадаємо нижче, відіграли важливу роль у формуванні американської альтернативної сцени кінця вісімдесятих і дев'яностих років.
Альбіні завжди був упевнений у тому, що продюсери лише заважають процесу запису, нав'язуючи музикантам свою думку, власне тогму всі свої зусилля він направляв тільки на звучання запису. Крім того, він ніколи не брав відсотки з запису, залишаючи собі лише ставку за свій час. Так за альбом “In Utero” гурту Нірвана він заробив рівно стільки, скільки за роботу над платівкою невідомої каліфорнійської хард-кор команди.
Батч Віг (2 серпня 1957 року, Smashing Pumpkins, Nirvana, Sonic Youth, Garbage)
Багатьом Батч Віг відомий, як лідер і ударник відомого рок-гурту Garbage. Але на музичний олімп він зійшов ще до появи цього колективу. В кінці вісімдесятихйому випав шанс спробувати себе в якості саунд-продюсера молодого, але перспективного гурту із Сіетлу — Nirvana. Дуже скоро хлопаки підписали контракт на випуск альбому. Таким чином власне Батчу випала честь працювати над одним із найгучніших записів десятиліття — “Nevermind”.
Після виходу цієї платівки у світ пропозиціям не було кінця: думка про роботу з таким іменитим пробюсером не покидала молодих музикантів. Тим не менш, це був далеко не єдиний зірковий момент у житті Батча Віга. Окрім Нірвани він працював над найпопулярнішими альбомами Smashing Pumpkins і Sonic Youth. І навряд комусь потрібно пояснювати, наскільки відомими були ці імена на початку дев'яностих.
Рік Рубін (10 березня 1963 року, Public Enemy, Run DMC, Red Hot Chili Pepers, Nine Inch Nails)
Рік Рубін колись був названий MTV “найбільш впливовим продюсером останніх двадцяти років”. Свій творчий шлях Рік почав в якості діджея Beastie Boys у кінці вісімдесятих. Гібрид хіп-хопу і хард-року на довгий час став пристрастю продюсера, що відчувалось у інших записах, над якими він працював. Завдяки йому зустрілись Run DMC і Aerosmith для того, щоб створити хіт “Walk This Way”. Окрім різних почесних звань, Рубін може похвалитись і таки найбільш вражаючим списком клієнтів.
Ще студентом Рубін заснував лейбл Def Jam, на якому згодом записали купу мультиплатинових альбомів. Попри це останні три роки він думає про справи куди більшого розмаху — з 2007-го він — віце-президент мейджор-лейблу Columbia.
Алан Малдер (11 червня 1959 року, My Bloody Valentine, Blonde Redhead, Depeche Mode, Ride)
В той час, коли Віг і Альбіні працювали з американською альтернативою, Алан Малдер набивав руку з англійськими. Побратавшись з МакГі з Creation в нього з'явилась можливість взяти участь у створенні головних релізів того часу, що виходили на цьому лейблі. Тим не менш, вже у середині дев'яностих Малдер вже досить впевнено почував себе і на американських землях, де вже про нього знали з хорошої сторони. Він часто працював у парі з продюсером Flood. Той, в свою чергу, встиг набратись досвіду, будучи звукоінженером на альбомах New Order і U2, що стали для гуртів комерційним проривом.
Разом Малдер і Flood були непоганою командою, постійно змінююче місце продюсера звукорежисером і навпаки. Вони записали таких зірок як U2, Gary Numan, Soulwax. Останньою їх спільною роботою став альбом гурту The Killers “ Hot Fuss”.
RZA (5 липня 1969 року, Wu-Tang Clan, Raekwon, Ol Dirty Bastard, Ghostface Killah)
Окрім всього RZA встигає працювати над власним лейблом, записувати саундтреки і зніматись у кіно. Але славу свою здобув все ж у якості музиканта і продюсера. Комічність останньої ролі заключається в тому, що всі платівки, над якими він працював належать його побратимам з Wu-Tang Clan.
З іншої сторони, хіба так важливо, коли ці всі записи стали легендами у світі хіп-хопу? Wu-Tang Clan завжди був дуже сильним гравцем, хлопці підтримували творчість одне одного і RZA був однією із зв'язкових ланок цього ланцюга.
Найджел Годріч (28 лютого 1971 року, Radiohead, Beck, Air, REM)
Рік Рубін стояв за спинами Beastie Boys, коли ті ще лиш робили перші кроки на шляху до слави. І в цьому плані у них багато спільного з Найджелом Годрічем, котрого часто називають “шостим учаником гурту Radiohead”. Під його керівництвом вони записали свої найкращі платівки, починаючи з “OK Computer” і закінчуючи “In Rainbows”. В середині минулого десятиліття Найджел зайнявся зйомками власної програми “From the Basement”, де виступають як молоді, так і легендарні гурти.
Проіснувавши два роки, програму закрили, але всі відео можна подивитись на її офіційному сайті. А в кінці минулого року Том Йорк назвав Гордіча одним із учасників його нового супер-гурту, котрий ось-ось має всіх поставити на вуха.
Сірий кардинал — це людина, яка стоїть позаду, та, попри це, має сильний вплив. Саме цю роль грають музикальні продюсери. Вплив Найджела Годріча на альбоми Радіохед або Стіва Альбіні на рок-музику дев'яностих багато людей недооцінює, з іншого боку, навряд хтось зможе закинути їм якусь невдалу пісню, крайніми у будь-якому випадку є музиканти. Ми згадуємо найбільш впливових продюсерів останніх років. В деякій мірі для того, щоб потім оцінити новачаків цієї справи. Навмисно обійшовши Філа Спектора, почнемо з більш нового періоду музикальної історії — початку вісімдесятих і Браяна Іно.