Про вічність

Часто ловиш себе на тому, що вже досить пізно, а ти сидиш і спостерігаєш за якимсь досить таки безґлуздим процесом. Тобто він не надто безґлуздий, бо має мету, але від твого спостереження жодним чином не залежить його перебіг. Однак ти все ж залишаєшся глядачем. Чому?



Зі сторони ситуація виглядає по-ідіотськи: сидиш ти собі о третій ночі і спостерігаєш за тим, як твій давнлоадер кілобайт за кілобайтом стягує фільм на твій ПК. Він прекрасно справляється і без тебе, до того ж налаштований на автоматичне вимкнення після завершення своєї важливої місії. Але все ж дивишся! І присутній ти скорше не як учасник процесу, а як відсторонений спостерігач.

Ще колись хтось висловив свіжу, а тепер безнадійно затерту і забиту фразу, що можна цілу вічність дивитись на те як горить вогонь чи тече вода. Зараз цьому дещо не сприяють ціни на компослуги, але натомість інформаційні технології дещо розширили спектр тих речей, на які можна досить таки довго дивитись. Наприклад, дефрагментація жорсткого диску, сканування антивірусом вашої системи, копіювання значної кількості дрібних файлів з диска, те ж скачування фільму з всесвітньої мережі... Цей список можна продовжувати до безкінечності.

І тут, певно, ключ у слові "безкінечність". Знаючи кінцеву мету процесу, абстрагуєшся від кожного його окремого прояву. Бо що є одиничне з погляду вічності?

(фото - Роман Цимбалюк)

Додано - 07-05-2008

Додати коментар